Збираю матеріали різної якості і експериментую з ними, шукаючи мову і методи роботи, які допоможуть працювати в умовах кризи і в реальному середовищі. Фестивальну інсталяцію я створила з речей, які у мене вже були. Ключовим у виборі матеріалів стала їхня здатність відбивати світло.

На цю роботу мене надихнули стали архівні записи фестивалів, які відбувалися на Оруні в 1990-х і які задокументувало телебачення «Sky Orunia». Я переглянула їх на YouTube, куди ті, ймовірно, потрапили після попереднього перенесення з касет VHS. Інколи плівки заїдають і тоді з’являється характерний для треш-стилю ґлітч, що нагадує візерунок на голографічній стрічці для нігтів. Саме таку стрічку я використовую у «Спогаді про фестини» – розвішую її, потріпану, в концертній мушлі на Оруні.

Інсталяція невагома, стрічки тягнуться далеко до лавок і дерев, нагадуючи траєкторію вибуху, мапу думок, сонячні промені, перешкоди на шляху, ярмаркову прикрасу чи колажоподібне поєднання матеріалів. Запрошую пройтися поміж ними, прилягти на лавці чи на сцені. Сподіваюся, фестивальні вечори будуть вітряними, дощовими, а може навіть сніжними. Тоді з елементами інсталяції, накиненими на мушлю і дерева, відбуватиметься найбільше всього.

Текст Марти Кжешляк

МАРТА КЖЕШЛЯК (вона/її) – випускниця Студії мультимедійних мистецтв Академії мистецтв у Лодзі. Знаходячи натхнення в елементах ландшафту, створює кінетичні інсталяції, ситуації site-specific i записує колажні відео. Експериментує з різними матеріалами, створюючи роботи, які легко деконструюються. Часто переносить об’єкти з однієї інсталяції в іншу. Сентиментальний тон своїх робіт черпає з естетики кітчу та мотивів попкультури минулого. Приводячи об’єкти в рух, мисткиня створює постійно мінливу точку відліку, з перспективи якої можна досліджувати як інсценізовану нею ситуацію, так і середовище, в якому ми живемо.