В архітектуру історичної будівлі ґданської Друкарні мисткиня вписує скульптурний об’єкт, який є прототипом алегоричного зображення хатньої роботи й домашньої опіки. Обмежена приватними інтер’єрами, хатня праця – часто героїчна, хоча й неприваблива, як оплачувана, так і безплатна – була й залишається невидимою в публічному просторі та дискусіях. Історично й культурно її виконували служниці, доглядальниці, матері, бабусі – тобто жінки, чиї зусилля залишаються непоміченими в розповіді про минуле.

Також в історії мистецтва немає алегоричної репрезентації хатньої праці З часів античності персоніфікація найважливіших понять у мистецтві не лише представляла ці поняття, але й відображала відповідні суспільно значущі цінності.

Прототип, створений Мартою Романків на основі зустрічей з людьми, що виконують оплачувану хатню роботу, є спробою заповнити прогалини, привернути увагу до цієї праці та знайти місце для домашніх робітниць і робітників у нашій спільній історії на рівні громади, міста та світу в цілому. Об’єкт доповнює друкарська матриця з цитатою зі “Спогадів про юність бідної служниці”, де Марі Санжене описує життя ґданської служниці другої половини XIX століття та історію власного розкріпачення: “Мені важко дається християнське смирення і прощення образ, я скоріше відчуваю гордість і власну гідність”.

МАРТА РОМАНКІВ (вона/її) художниця з міждисциплінарним підходом, творчиня інсталяцій, відео та соціальних ситуацій, кураторка. Аспірантка Академії мистецтв у Ґданську, випускниця Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. У своїй роботі в основному зосереджується на темі громадянських і трудових прав, соціального виключення в контексті міграції, а також на пов’язаних з ними питаннях ідентичності. Її проєкти здебільшого мають інтерактивний характер і лежать на межі активізму, суспільних наук і мистецтва. У 2021 році вона підтримала жінок-мігранток з України під час створення першої профспілки домашніх робітниць і робітників у Польщі.