У покинутій теплиці створюється онірична атмосфера, де плин часу призупиняється, а предмети, знайомі з повсякденного життя, стають акторами химерного театру. Цезарій Понятовський створює його за допомогою старих, потертих килимів, зібраних у мешканців Оруні та Ґданська. Килими є носіями минулого як у метафоричному, так і в буквальному значенні, адже роками поглинали ситуації, розмови й емоції, а пилюка, бруд і сліди використання змінили їх вигляд. Митця цікавлять процеси вегетації та компостування, моменти очікування на трансформацію. З цього захоплення постає амбівалентне місце зцілення, джерело життєдайної енергії. Зцілення супроводжується появою страхів й очікуванням на пробудження.

«Стафаж» у назві інсталяції означає сукупність предметів і людських постатей на картині, головною темою якої є пейзаж. Але для Понятовського стафаж – це також натяк на присутність людини в закинутому просторі. Його робота перегукується з дискусіями про минуле й майбутнє Оруні, про її перспективи і занедбаність, її неминучу трансформацію і пов’язані з цим надії. «Стафаж» – це момент очікування, занурений у землю, яка по завершенні фестивалю знову западе в сплячку.

ЦЕЗАРІЙ ПОНЯТОВСЬКИЙ (він/його) в основному займається інсталяцією, скульптурою та мистецькими інтервенціями типу site-specific. Випускник Академії мистецтв у Варшаві. У своїй скульптурній практиці балансує між звичним і тривожним, часто фокусуючись на матеріальності, ідентичності та пам’яті об’єктів. Трансформує знайомі з повсякденного життя й історії матеріали доти, доки вони не досягають стану неоднозначності й не стають незручними. Мав авторські виставки, зокрема, в галереї «Схід» у Варшаві, у Базиліці Сан Чельсо в Мілані, у Центрі сучасного мистецтва «FUTURA» в Празі та в Центрі сучасного мистецтва «Уяздовський замок» у Варшаві.