Робота Улі Зерек привертає увагу до проблеми повсякденного переміщення Орунею. Залізничні колії жорстко визначають важкий для подолання поділ, який відчутний як у фізичному, так і в символічному сенсі. Реалізація інсталяції у формі, що запрошує глядачів до участі, наголошує на різних рівнях доступності повсякденних місць.

Вибір підземного переходу для розміщення інсталяції – це початок гри, в яку втягує нас Зерек. Подібні структури мали б зробити місто доступнішим. Проте орунські переходи, як і багато інших, подібних до них – це загадкові, холодні, похмурі місця, що створюють відчуття замкненості й ізоляції. З’єднуючи, вони ізолюють. Полегшуючи, створюють труднощі.

Артінсталяція, виконана за допомогою світла, руху та звуку, створює атмосферу сонливої ілюзії. У ній практичні функції підземного переходу переплітаються з вивільненим прагненням до вільного пересування. Теплий і неприв’язаний до реальності простір дає можливість перепочити, сховатися і відчути безпеку, якої так не вистачає тут у щоденному житті.

УЛЯ ЗЕРЕК (вона/її) – танцівниця, перформерка, хореограф, продюсерка, що розвинулася на танцювальній сцені Триміста. Творить на пограниччі танцю, перформансу і театральних форм. Авторка міждисциплінарних хореографічних проєктів і хореографічних постановок для театральних вистав. Створює власні оригінальні постановки, в яких танець переплітається з іншими формами. З 2004 року співпрацює з Театром Dada von Bzdülöw, разом з яким упродовж цих років створила чимало спектаклів. У 2018 році Зерек стала співзасновницею й досі керує фондом “Polka dot”, який займається розвитком і популяризацією танцювального мистецтва та хореографії.