Фільм складається з двох епізодів: перший демонструється на стіні колишнього кінотеатру “Зорза” (точка 2A на карті), другий – біля старої котельні (точка 2B на карті).

Як дослідник печер, Микола Шпачинський розуміє ситуацію застрягання: тіло, затиснуте у вузькому горлі печери, бореться. Вона крутиться, стискається, смикається. Подолання печерного хомута є обрядом переходу і символом трансформації. Звільнене тіло відроджується в русі, який веде через розчаровані місця.

Досвід боротьби з власними, не лише тілесними, обмеженнями художник впізнає в ситуації застряглого в часі району Пшерубка. Міколай проникає в його пейзаж у притаманній йому нонконформістській манері. Він долає кордони і бар’єри, добирається до недоступних і неочевидних місць. Він вписує своє тіло в простір Пшерубки – лізе, пронизує, ковзає. Випробування пройти до району, через район і з району виявляється обрядом переходу.

Формально між ними зависла і робота Тут я був, що нагадує одночасно короткометражний роуд-муві і документальний фільм про природу, в якому художник ставить себе і в ролі оповідача, і в ролі героя. Він – той, хто спостерігає, і той, за ким ми спостерігаємо.

Міколай Шпачинський – випускник факультету живопису Академії мистецтв у Катовіце (2017), наразі докторант кафедри інтермедіа Академії мистецтв у Кракові. Працює з кіно, скульптурою та діями у просторі. Його роботи – це запис переживання ландшафту через рух і фізичні зусилля. У них часто повторюється мотив падіння, підкорення силі тяжіння. З 2019 року більшу частину вільного часу проводить під землею, розкопуючи печеру біля свого будинку в Явожно.