Спільно протистояти матерії.
Зменшити активність, стримувати, гальмувати.
Не додавати, не виробляти, не наповнювати.
Підкорити, скасувати, обмежити.

Перед обличчям оточуючого ексцесу переходити до конструктиву,
Перед обличчям навколишнього надлишку піддатися конструктивній, творчій відставці, продуктивному відходу.
У невеликих громадах колективно розчиняються в реальності,
розходяться.
Стримувати, прибирати, демонтувати.*

*Витяг з тексту Зникає. Дефіцитна подія в перехідний період зі збірки “Авангардні гіпотези”. Збірка текстів та зображень” (за ред. Анети Шилак, видавництво “Номус”, 2017), яка для Ельжбети Яблонської вже багато років є найактуальнішим маніфестом.

Як не переробити Зміни(Пшерубки)? Це питання спрямовує Елу Яблонську на відкриття та у сферу чутливого спостереження. Як відкрити те, що недоступне, висвітлити те, що знаходиться в напівтемряві. Заморозити на мить образ місця, його історію та людей, які його творили.

На два фестивальні дні художниця оселилася у залі Залізничного та міського вагоноремонтного заводу, історія якого сягає 1910 року. На деякий час вона оселяється в місці, де понад сто років працювали тисячі людей, яке наповнене енергією минулого. Тут Ела зводить свою активність до мінімуму: зачитує імена та прізвища робітників і службовців фабрики, вказує на локації, об’єкти і простори, сповнені самобутньої, хоч і неспокійної краси.

Ельжбета Яблонська – візуальна художниця, створює інсталяції, фотографії, перформанси та просторово-часові дії. Закінчила факультет образотворчого мистецтва Університету Ніколая Коперника в Торуні, де викладає інтермедіальний малюнок. У своїй творчості вона іронізує над соціальними ролями, які приписуються людині, та механізмами функціонування мистецьких інституцій, рефлексує над соціальною залученістю у сферу мистецтва. Вона розглядає твір мистецтва як релятивний об’єкт, сенс і значення якого можуть змінюватися і обговорюватися.